купить наркоту Гатчина Марихуана AK-47

В общем, все началось с того, что я зашла на маленькую закладку, которую мне посоветовал мой приятель. Он сказал, что там продают лучшие шишки в городе, и я, конечно же, не упустила такой шанс. Прихожу я на место, а там уже собралась компания настоящих припаров. Вокруг одни засаленные стримы, никаких штрихов на их лицах, да и настроение было на высоте.

Я подходу к барыге, спрашиваю, что он может предложить. Он мне такой нахал, даже не показывает товар, а говорит, чтобы я ему на волю вышла. Но я же не нашедшаяся втертая, решила продолжить мое приключение.

Ну, смотрю я, что продаются шишки по разным сортам: Skunk, AK-47, White Widow. И тут у меня зажигается идея! Почему бы не совместить свой наркотический опыт с культурным? Даа, друзья, я решила сходить на выставку картин в таком необычном состоянии!

Покупаю я несколько шишек, аккуратно заворачиваю их в бумажку и отправляюсь в местный музей. Картины, взгляды, эмоции — все это было просто потрясающе! Я увидела настоящие произведения искусства и почувствовала, что они говорят со мной на новом уровне.

В зале было много посетителей, но мне было все равно. Я шла от картины к картине, наслаждаясь каждым штрихом, словно они оживали перед моими глазами. Честно признаюсь, я даже немного потерялась среди этой малявы из красок и эмоций.

Пока я гуляла по залу, я заметила, что многие посетители смотрели на меня с любопытством. Они, конечно же, чувствовали запах моих закладок и понимали, что сегодня я несушка. Некоторые смотрели на меня с недоумением, но мне было все равно, я продолжала кайфовать.

Внезапно, меня остановила страшно серьезная женщина, надетая в свою академическую робу. Она вопросительно посмотрела на меня и спросила, что я делаю с этим рецептурным бланком. Я поняла, что случилась ошибка. Я вместо бумажки с шишками достала бланк от врача.

Ох, как я облажалась, думаю я себе! Ну, я тут как могла объяснила, что это все случайно, что я просто хотела на картинки посмотреть, а не втертый с бланком пациент. Но она, конечно же, меня не поверила.

Полиция была вызвана, и я поняла, что мое приключение подошло к концу. Я была арестована и доставлена в участок. Там меня ждало много вопросов и недовольных взглядов.

На следующий день я оказалась на скамейке подсудимых, слушающей свой приговор. И справедливость победила — меня признали виновной в хранении наркотиков и незаконном проникновении в музей в состоянии наркотического опьянения. Я получила штраф и условный срок.

В общем, друзья, я наказана за свои поступки. Я больше не хочу связывать свою жизнь с наркотиками и правонарушениями.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...